Новини

Ліквідовуючи військову юстицію 14 років тому, можновладці навряд чи бачили в перспективі реальність війни. Військові злочини у воєнний час були, є і будуть – це природна складова, і військовослужбовці, які скоїли їх, мають нести відповідальність. Забезпечити справедливість в оцінці дій військовослужбовця, щоб судове рішення було сприйняте і військовими, і суспільством в цілому, – завдання "із зірочкою" для українських суддів, абсолютна більшість яких є цивільними.

Чи потрібні Україні військові суди й військова юстиція як така та чи є сенс та можливість повернутися до них – про це "Телеграфу" розказав голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.

Хтось вирішив, що Україні не потрібні військові суди

"Ще 14 років тому військова юстиція, військові трибунали та суди існували, потім армія зменшувалася, і, може, хтось наївно повірив в те, що вона нам не треба взагалі, а військові суди – тим паче", – каже голова Верховного Суду.

Кравченко пояснює, що спочатку до загальних судів надходили справи щодо військовослужбовців, які вчиняли злочини, не пов'язані з несенням служби – побутові та корупційні правопорушення.

"Потім всі цивільні відносини в армії вже розглядали загальні суди, а в результаті все прийшло до того, що військова юстиція і військові суди взагалі були ліквідовані", – пояснює він.

Голова Верховного Суду визнає, що й сам до війни розмірковував над доцільністю окремого існування військової юстиції.

"Але на початку повномасштабного вторгнення військові поставили перед нами це питання. І тоді я зробив висновок: якщо військові кажуть про те, що потрібна окрема військова юстиція – починаючи від слідства, спеціального воєнного прокурора до військових судів і військових адвокатів, – треба до них дослухатися", – вважає Кравченко.

Свій судить своїх

За словами голови Верховного Суду, нарікання військової спільноти стосуються перш за все того, що процеси, які відбуваються в армії, цивільна людина не завжди може зрозуміти. З одного боку необхідно враховувати специфіку правовідносин у таких справах, а з іншого – зважувати на серйозне навантаження на загальні суди.

"Судові рішення виправдані, коли їх сприймає більша частина суспільства. В даному разі, якщо судять військовослужбовців за специфічною категорією кримінальних проваджень, пов'язаних із несенням військової служби, то дуже важливо, щоб було сприйняття саме військовими. А найбільше вони будуть сприймати, коли ти свій серед своїх", – підкреслює голова суду.

Кравченко визнає, що суддів, які знаються на військовій справі, небагато, проте вони є.

"Не так багато, але у нас є судді, які ще працювали у військових судах. Є судді – і їх також мало, які мають офіцерські звання, є судді, які воювали і мобілізовані", – розказує він, підкреслюючи, що в цьому напрямі є сенс проводити навчання за спеціалізацією.

За словами Кравченка, бажано, щоб суддя уявляв, що таке армійське середовище, що таке статути ЗСУ і що вони регламентують.

"Але в будь-якому кримінальному провадженні є необхідні експертизи і висновки. В тих провадженнях щодо військових злочинів, де мені довелося бути доповідачем, ми навіть скасовували обвинувальні вироки і закривали провадження. І претензії були не тільки до суддів, адже рішення суддів ґрунтувалися на висновках самих військових, які потім визнавали помилковими. Тобто, ситуація досить непроста з усіх боків", – розказує голова Верховного Суду.

Тобто, як зазначає він, при введенні військової спеціалізації добирали б суддів, які вже мають досвід, вони б навчали інших суддів, і таким чином система впоралася б із розглядом проваджень щодо військових злочинів.

"З розслідуванням воєнних злочинів ми вже розібралися, навчилися. А це теж було викликом для нас", – додає Кравченко.

Загроза зростає з кожним днем

Головна проблема в питанні розгляду справ по злочинах військових полягає не стільки в "якості", скільки в кількості українських суддів.

"Якби ми зараз вирішили проблему наповнення судів до тієї штатної чисельності, яка необхідна, вводили б військову спеціалізацію. Тому зараз основне – не зупинити процедури з наповнення суддівського корпусу, щобільше – прискорити їх", – підкреслює Кравченко.

Він запевняє, що на сьогодні судова система справляється з розглядом кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних військовослужбовцями – і загальні суди, і апеляція, і касація.

"Не можна сказати, що ми працюємо нормально, це більше "на виживання", але поки нам все це вдається. На сьогодні суди свою функцію виконують, більш ніж половина з направлених кримінальних проваджень по цій категорії справ вже розглянуті", — каже голова суду.

Втім, додає: "Загроза зростає з кожним днем. На кожному засіданні Вищої ради правосуддя по кілька суддів йдуть у відставку – від першої інстанції до Верховного Суду, а наповнення нема. В апеляційні суди за останні років 10 жоден суддя не призначений. Так можна дійти до того, що справи просто нікому буде розглядати".

Судові розгляди під обстрілами

Визнаючи критичну необхідність наявності у суддів специфічних військових знань і напрацювання практики оцінки дій в бойовій обстановці, голова Верховного Суду не бачить ризиків подальшого оскарження в міжнародних інстанціях рішень, ухвалених українськими судами у кримінальних провадженнях щодо військових злочинів.

Головним викликом для суддів на сьогодні Кравченко називає безпекову ситуацію.

"Виходячи з принципу територіальної підслідності та підсудності, ці справи розглядають суди безпосередньо на прифронтових територіях. Організувати судовий процес, розуміючи, що ти можеш стати ціллю, – це найбільша проблема", – пояснює він.

Голова суду підкреслює, що спрощення процедури розгляду справи неприпустиме, хоча зазначає, що законодавець значно допоміг судам, дозволивши на час воєнного стану використовувати технічні засоби поза межами суду і проводити засідання в режимі відеоконференцзв'язку.

"Обстріли означають відсутність електроенергії та інтернету. А нема інтернету – провести засідання не можемо", – додає він.

Телеграм-канал "Спільнота: СУДДІ"